Это случилось словно наважденье.
Оно пришло так, как приходит боль.
Больше всего любил я наслажденья,
Но потерял над жизнью я контроль.
А корабли покой теряют в море,
И страх настигнет путника в ночи,
А после наслажденья будет горе,
И будет бездна посреди пути.
Потом наступит срок преодоленья.
Ты потеряешь много-много сил
Случится также недоразуменье -
И вот в отчаяньи себя ты позабыл.
Потом наступит точка невозврата,
Когда назад уже дороги нет,
Тебя обнимет, как родного брата,
Твоей судьбы негнущийся корсет.
Найдешь ты в нем себе покой и волю,
Призвание и кое - что еще.
Ну а вокруг шумит людское поле,
Обдумывают юноши житье.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
