Я знаю як в житті буває,
Коли ти сам мандруєш - одинак.
Твоя душа близьких людей шукає,
На суші і на морі бачить знак.
Ти всіх жалієш, та лише не себе,
І намагаєшся боротись знов.
В тяжку годину, усе зло на тебе,
А ти все віриш у людей любов.
Твій шлях тяжкий, проходить через хащі,
І все життя, ти сам через моря.
Та все-одно ти друже, не пропащій,
В душі твоїй - прощення глибина.
Лише мандруй, лише ти не здавайся,
Можливо десь, хоч у кінці життя.
Ти знайдеш тих, хто вірним залишався,
Так, як і ти - шукаючи добра.
Комментарий автора: Прочитавши Е. Хемінгуея "Старий і море" в мене народився цей твір.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Уныние - Дроздов Иван Викторович В наше суетное время, когда скорость суеты достигла невиданной доселе величины, когда маркетинг и реклама играют нашей "аффективной " душой как игрушкой,превратив её в "пластилин", и лепят из неё новые и новые желания; трудно не впасть в грех уныния! Вот почему, на мой взгляд, в наше время, как никогда важны пост, молитва и таинство причастия!
